2010-08-06 - Йшов я небом. Якось дивно це було..., sumno.com

sumno.com, 2010-08-06

Я більш ніж впевнений, що насправді альбом стоїть поміж двома попередніми дисками гурту. Це, так, суто з математичного погляду, два диски додаємо докупи і ділимо навпіл, дорівнює «Йшов я небом». А згодом, ознайомившись із результатом цих обчислень, розумієш наскільки все глибше заховано. Тоді вже альбом сприймається яко крок назад, а отже, згідно перефразованого вислову, буде два кроки вперед. Все логічно. І усвідомлення такої перспективи змушує брати до рук це тонке кружальце полімеру.

Одразу попереджаю – не намагайтесь «проковтнути» увесь альбом одразу. Поступово все саме проясниться:

1 Відрізана голова – найкраща пісня. Кепсько, що не відтята від вступного прощання з революцією. Втім, це її єдиний недолік, решта – втілення досконалості. Ритм: майже марш. Скажімо, урочиста хода якогось поганського бога. Ви обовязково це відчуєте. А коли ні? Тоді, мені дуже шкода, але вас ніщо не єднає з цим химерним краєм. Топчіть собі сумирно асфальт і хай бережуть вас правоохоронні органи.

2 Йшов я небом – поєднання якогось глобального і дуже особистого досвіду. Автор явно виливає душу але, гадаю, в такому віці можна. Головне, це щиро. Якщо не вірите то послухайте будь-яку молоду звьоздочку як вона (він, воно, вони...) «переконливо» ллє «сльози та соплі» (не сприйміть як приховану рекламу одного з альбомів Тартака) про своє горе-кохання і відчуйте різницю. У випадку Вія все по чесному. І ті змістові три крапки у кінці приспіву бентежать таки, трясця. Втім, меланхолійне соло наприкінці композиції притишує розбурхану душу, але не надовго, оскільки на черзі стоїть…

3 Колискова 33 – гадаю тут ніхто не вправі щось коментувати. Нема, не бачу в тому потреби. Від себе особисто – моє шанування авторам і виконавцям, і всім причетним. Не так часто зі мною таке траплялось, але, чесно, це четверта пісня в житті яка змусила мене заплакати. No comments.

4 Троїцька пісня – авторська веснянка чи, коли можна, літнянка, бо закликають у пісні літечко. Але текст виринає у самому кінці композиції, коли його найменше сподіваєшся почути. Але це добре, і правильно. Взагалі, запис дуже доречно розміщено, я маю на увазі після попередньої пісні. Досить весела, танцювальна музика допомагає оговтатись, спекатися смутку. Дозволю собі одне порівняння в музиці – a la Lord of the dance.

5 Серпень догорає – щось у лісі здохло. Памятаєте: хата скраю села, лист додому, колискова для лялькових немовлят, вогняне коло і т.д. згадали? так от, забудьте. ось вам натомість, маєте – лірична пісня – це або Дмитро тільки-но поза роками увійшов у період юнацького романтизму або він вирішив спростувати заяви усілякої сіричі про те що українське ефем нема чим заповнювати. І я не здивуюсь, коли невдовзі музична формація ВІЙ залунає в ефірі УТ1.

6 Бісова сила – цікава своїм голосовим наповненням, тобто експерементами з вокалами. Дуетний спів та ледь уловимий шепіт у поєднанні дають той особливий, трансцендентний настрій пісні, хоча вцілому композиція вибивається з альбому. Такий собі електро риф над спокійним акустичним плесом диска. Занадто галаслива гітара.

7 Вийди з кімнати – не нав’язливі вірші у поєднанні з ненав’язливою музикою. Нейтрально навіть для якогось рєтро-ефем. Окрім акордеону і перкусії там є ще якісь інструменти але основний мотив укупі з вокалом настільки заспокійливо діє, що вухо просто не в силах уловити ще якісь звуки. Добре лягти горілиць, закласти руки за голову, заплющити очі... Коротше, під час цієї композиції будь-які рухи заборонені. Відволікає.

8 В темнім лісі уночі – далебі файно. Одразу запам’ятовується акордеонний акомпонимент. Також пісня-претендент на ефем-простір. Автор у якомусь інтерв’ю казав, що хотів написати туди якогось соціально-злободенного тексту, але потім передумав. І правильно зробив. Получився красивий фінал альбому, який знову ж таки зіпсувало ще одне прощання з революцією. Щоправда, цього разу доріжки відокремлені, тому в темнім лісі уночі взагалі не має недоліків. І чіпка як радіохіт. А прощання з революцією можна зігнорувати.

Тут дозволю собі пофантазувати на тему «якою я бачу пісню в темнім лісі уночі». От справді, невже так важко було з уже записаної пісні зробити «ще одну версію»? Я б, наприклад, не відмовився почути її у музичному супроводі лише барабанів та бас-гітари. Це було б насправді сильно. І альбому б стало більше :-)

Приємного переслухування.

Володимир Малишенко

оригінал статті