2011-09-02 - Володимирський гітарист гурту «Вій», Слово правди

Слово правди, 2011-09-02

Як воно – грати з легендами українського року - добре знає наш земляк Дмитро Крузов. Більше двох років талановитий гітарист виступає на великих сценах у складі культового гурту «Вій». Давно намагалася розпитати Діму про його «шлях до зірок». Зрештою на фестивалі «Тарас Бульба», де хлопець грав у складі одразу двох гуртів, нам вдалося побалакати.

Першою, ще володимирською сходинкою у музичній кар’єрі Діми був «Форсаж», в якому грав у 1999-2000 роках. Далі  -  «Стоп Шок», «Bleech» і вже більш успішні «Краплі Морзу». З останнім відіграв на кількох «Живих поглядах», відбірковому турі «Червоної рути», став дипломантом «Тараса Бульби» у 2007-му. Та коли Діма перебрався до Києва, де жила і навчалася мабйтня дружина, пішли перші тріщини.

- Рік я жив й режимі постійних переїздів, 56 ночей провів у поїзді, - згадує хлопець. Графік роботи давав змогу щодватижні приїжджати додому. У цей час намагалися максимально репетирувати. Та невдовзі знайомий музикант з гурту «Pins» допоміг влаштуватися в магазин музичних інструментів «До-дієз». Отримавши роботу до душі, Діма водночас втратив можливість грати з «Краплями Морзу», які невдовзі по тому й розпалися. Майже рік, що довелося прожити без музики, видався безкінечністю.

Зрештою колега, що грав у гурті «Marvell», запросив до них другим гітаристом. «Відіграли разом один концерт, з якого навіть є кліп на пісню «Вже не тут». Далі діло не пішло, але в історію гурту «вписався», - сміється хлопець. Поворотним моментом став дзвінок від Сергія Шишкіна. Той розказав, що «Вій» саме шукає гітариста, запропонував спробувати. Діма пішов на прослуховування і, хоч видався патріархам українського року дуже молодим, у гурт таки потрапив. Було це два з половиною роки тому.

- Про «Вій», звісно, чув, але музику їхню не слухав, бо то не зовсім «моє», - зізнається музикант. – Та вже за два тижні довелося вивчити 14 пісень і відіграти концерт у клубі. Було трохи складно, але колеги по гурту ставилися приязно, з розумінням, підтримували. Тому досить швидко влився у колектив.

Зазвичай під час виступів Дімі доводиться чотири рази змінювати інструменти: у «Вії» він грає на акустичній, класичній, електрогітарі та укулеле. Про свою історію каже як про потрапляння «из грязи в князи»: колись провінційний музикант тепер грає на великих сценах, виступає у клубах, з’явилося зовсім інше сприйняття публіки та й гонорари пішли. Разом із «Вієм» Діма побував у Литві, гурт має запрошення з Росії і Канади. Словом, якісно абсолютно інший рівень.

Паралельно із цим Діма творить ще й музику для душі. Разом із хлопцями із Соснівки (учасниками гурту «Ellis») та Олегом Чубаровським, з яким грав іще у Володимирі, створили новий коллектив – «Джеff». Виконують суміш психоделіки, гранжу і хард-року. Та не просту, а зі «спецефектами»: вокаліст Олег, крім власне співу, грає на перкусії і каусиляторі – невеличкому (лише втричі більшому за «мобільник») сенсорному синтезаторі. Мали з півдесятка виступів у столичних клубах, а на цьогорічній «Бульбі» брали участь у конкурсі. Музикою членів журі зацікавили, але ті порадили попрацювати іще над вокалом. Власне, цим хлопці і планують займатися: рухатися вперед, записати якісні «демки», якнайбільше виступати.

Запитую Діму, який встиг потусуватися і у Володимирському, і в столичному музичному середовищі, де ліпше. «У Києві займатися музикою витратніше, ніж у нас. Репетиційна база коштує 35-40 гривень за годину, на той же транспорт іде більше грошей і часу», - каже він. Із «Джеffом» грають у гаражі, платять 750 гривень за місяць. У Володимирі за такі гроші квартиру можна зняти… Але столиця має свої плюси. Зокрема, велику кількість клубів, у яких можна виступити. А ще, каже Діма, у Києві музиканти дружніші, охочіше допомагаю колегам, підтримують. А в маленьких містечках кожен гурт переймається власними проблемами, насамперед тим – як пробитися до тої ж таки столиці.

ВІТУСЬКА (Віталіна ЛІТВІНОВА)

оригінал статті