2011-03-10 - Дмитро Добрий-Вечір: «Мріяв бути пілотом, а став легендарним рок-музикантом», Замок

Замок, 2011-03-10 #11 (198)

Днями до Дубна завітала знана в Україні легенда українського року, фронтмен гурту «Вій» Дмитро Добрий-Вечір. Він неодноразово побував у нашому місті як гість та член журі фестивалю «Тарас Бульба». Тож нам вдалося поспілкуватися з приводу ювілею гурту та поставити кілька питань щодо двадцятиріччя фесту.

- Дмитре, розкажи, будь ласка, як ти прийшов у музику?

- Я спочатку мріяв бути льотчиком. Так, мабуть, було до п’ятого класу. Вже пізніше почав слухати різну музику, котра була популярна на той час. А потім зрозумів, що хочу бути музикантом, почав вчитися грати на гітарі. Спочатку вчився гри на музичному інструменті у дворових вчителів, а згодом – у музичній школі. Одну музичну школу закінчив із класу гітари. Вже після служби в армії закінчив ще одну музшколу із гри на контрабасі та гітарі. Завжди мріяв створити власну групу, виконувати свої пісні. Але моя мрія здійснилася лишень поступово.

- Яка ситуація нині з рок-музикою в Україні у цілому?

- Якщо відверто, то конкретно не можу сказати, адже цим питанням не дуже цікавлюся. Але все ж вважаю, що ситуація загалом не дуже позитивна. Наприклад, був період становлення Незалежності України. Начебто в цей момент рок-музика тільки розвивалася. Зараз в основному переважає «попса». Може, тепер вона трішки якісніша, але все-рівно навіть так звані рок-гурти, які зараз є в Україні, за виключенням кількох виконавців, це все ж таки рокова попса. Не будемо називати назв та імен, але в принципі так воно і є.

- Дмитре, цього року 20 років гурту «Вій», які заходи чи концерти відбудуться?

- Круглу свою дату ми відзначаємо серією концертів по Україні. Нещодавно ми виступали у Луцьку, Києві, Львові, а згодом будемо у Кіровограді, Черкасах, Харкові, Полтаві та Донецьку. Можливо, два-три міста ще додасться. Від себе додам, що я не дуже люблю ювілеї, адже вважаю, що такі речі підсумовують якийсь певний період і начебто відкривають новий. В принципі, не вважаю, що багато чого зробив, і думаю, що можу зробити не менше у майбутньому. Тому, на мій погляд, двадцять років гурту - це просто кругла дата. А люди якось звикли прив’язуватися до ювілеїв. Це скоріш привід зробити серію концертів. Тим більше потрібно врахувати середній вік людини. Якщо, наприклад, вона живе сімдесят літ, то двадцять років гурту це дійсно щось. А якби людина жила років триста, то тоді два десятки років просто ніщо.

- Музичний стиль гурту вже сформований, чи у розвитку?

- Таке питання мені зрозуміле, але я не знаю, як правильно на нього відповісти. Наш гурт весь час розвивається. Як я вважаю, у нас немає стилю, як такого. Я людина широких поглядів у музиці. Тому слухаю будь-яку музику і це мене ні від чого не відокремлює. Так само у моїй творчості. До прикладу, сьогодні мені захотілося написати якесь класичне танго, а завтра на думку прийшло створити щось важке. Тому, якщо ти себе заганяєш у якісь рамки, як дуже багато наших хороших товаришів і друзів, то потім, коли хочеш зробити щось інше, вже не виходить, адже то публіка не пускає, то з’являються ще якісь інші нюанси. А ми, в принципі, граємо, що хочемо. Єдине ми знаємо, чого ми не хочемо грати, наприклад, так званий російський «блатняк».

- Я знаю, ви виступали в Європі та Росії, яка мапа ваших поїздок сьогодні?

- Так, ми у Росії були двічі. Щодо Європи, то у ній були вже давно. Доводилось побувати і у Польщі, і у Литві, і у Німеччині. Також виступали і у багатьох інших країнах. Сьогоднішня мапа наших поїздок - поки що Україна. Звісно, плануємо з’їздити у Білорусію. По ідеї також мали б відвідати фестиваль цього року у Польщі.

- Цього року 20 років рок-фестивалю «Тарас Бульба». Ти неодноразово був, як гість так і в журі, можливо, щось треба змінити чи залишити все як є? Твоя думка?

- На мій погляд, потрібно багато чого змінити. По-перше, це формат конкурсу. Хоча у музикантів є мета його виграти та здобути гран-прі. Ну і звісно ж, коли займаєш якесь крайнє місце – це також не вихід. З цього боку питання є нормальним. Я взагалі просто конкурсів не люблю. Хто кращий музикант чи композитор? Немає кращих, усі різні, а журі буває суб’єктивним. У загальному мені здається, що потрібно сісти та все добре обдумати. А так формат фестивалю сам по собі хороший. Як на мене, роковий напрямок ось дещо вузький. Я, наприклад, рок-музикою взагалі не цікавлюся. А цікавлюся просто музикою. Будь-якою. Якщо це якісна рок-музика, то цікавлюся нею. Якщо ж навпаки – ні. І так само з будь-яким стилем на напрямом у музиці.  Потрібно просто організаторам ще раз проаналізувати це дійство. Загалом «Тарас Бульба» за ці двадцять років став цікавим, можна сказати, культовим фестивалем. Люди його люблять. Але є ще один момент, що він відбувається одночасно з іншими фестивалями. І тому люди  якось розділяються. Якби, наприклад, на цьому тижні відбувається «Тарас Бульба», а іншому - якийсь інший фестиваль, то люди просто переїжджали б із місця на місце. Як на мене, це погано. А все решта добре. Хороші люди, організатори, публіка, музиканти тим більше.

- Як ти думаєш, що дає наш фестиваль молодим музикантам?

- Дає, звичайно, хороший поштовх, адже сам фестиваль є достатньо відомим.

- До Дубна ви вперше приїхали у 1992 році, які перші враження були? Я маю на увазі гурт «Вій», фестиваль «Тарас Бульба», м. Дубно - це персонажі і місто, про що писав Гоголь?

- Якщо чесно, то перші враження я не дуже пам’ятаю тому, що це було давно. Єдине, що пригадується, це те, що сподобалось Дубно, адже я люблю такі старовинні міста. Чудова природа, архітектура. А ми тоді мало ще їздили по фестивалях, адже тільки розпочинали свою діяльність. Пригадую, було багато тоді багато хороших знайомих музикантів, із котрими ми спілкувалися. Що стосується Гоголя, то я його творчість не прив’язував до міста Дубно і нашої назви групи. У мене взагалі у творчості ніякої прив’язки до Миколи Гоголя немає.

- Тобі подобається приїздити до Дубна?

- Подобається. Єдине, що недоречно, коли під час зливи доводиться виступати на сцені. Але це вина не міста, а вина природи. Звісно, я місто дуже люблю. Дуже приємна атмосфера і всього, що мені подобається у Дубні, просто за один раз не розповісти. Я люблю Дубно.

- Кілька років тому ми з тобою були на Тараканівському форті і ти говорив, що хотів би зняти там свій відеоряд. Такі думки ще є?

- Такі думки є завжди, адже на Тараканівському форту дуже класна фактура. Було б дуже цікаво зняти там кліп і загалом зробити зйомки. Але єдине – це проблема з часом. Це потрібно не за один день і навіть тиждень робити програму. Ми просто організаційно до цього ще не дійшли. Але у планах таке є і, думаю, ми це зробимо.

- Як ти дивишся на політичну ситуацію, яка відбувається в Україні? Чи, як у вашій пісні «Де ти, а де вона - Доїдає сало на купі лайна, Твоя ж хата з краю села»? - до речі, вона є дуже актуальною сьогодні.

- На ситуацію в Україні я дивлюся так само, як і співаю у цій пісні. Я думав, що вона буде через два-чотири роки неактуальною. Але зараз склалося таке враження, що у нас якась татаро-монгольська навала - чим далі, тим гірше. При тому, тим гірше, що вороги сидять всередині країни, що набагато страшніше. Ось так і дивлюся на політичну ситуацію в Україні. Загалом вона погана.

-Дякую за розмову та принагідно вітаю ваш гурт з 20-річчям.

Олег Гаврилевич, Михайло Коновалюк

оригінал статті