2009-05-24 - «Українська музика в ефірі німецького радіо. Вигадка? Ні! Реальність!», mediagroup.at.ua

mediagroup.at.ua, 2009-05-24

Сергій Литвинюк в ексклюзивному інтерв'ю розповів про проект «Радіо Україна» та дав відповідь на питання «Чому на українських радіостанціях так мало української музики»

Цієї суботи в ефірі німецької радіостанції «Німецька хвиля» вперше з'явилась в ефірі програма «Радіо Україна». Проект складатиметься з серії публікацій (текстів, аудіо і фото), в яких йтиметься про автентичну українську музику та її творців.

Пропонуємо вашій увазі розмову Сергія Литвинюка та власкора muzspilnota.org.ua Людмили Хоменок (Муза)

Муза: Як українці потрапили на німецьке радіо? Це була Ваша ініціатива?

Сергій Литвинюк: Швидше обопільна. З цим радіо ми ведемо співробітництво давно - декілька років.

Муза: Як німці відреагували на нову пропозицію?

Сергій Литвинюк: Коли їм в голову прийшло зайнятися українською альтернативною музикою - вони пригадали, що ми видали диск «Радіо Україна-1» і робимо «Радіо Україна-2». Приїхали до Києва, тиждень попрацювали з нами - і поїхали.

Муза: Які люди стоять за назвою «Німецька хвиля»?

Сергій Литвинюк: Велике німецьке радіо - на 30 з гаком країн ефір - є українська редакція.

Муза: Чи є бажання про створення такої програми на хвилях українського радіо?

Сергій Литвинюк: У них немає - вони і так ведуть ефір на Україну. У мене теж немає.

Муза: Яка головна проблема того, що на українських радіохвилях можна почути російську поп-музику частіше ніж українських виконавців - комерціалізація радіо чи низький рівень культури середньостатичного українця? Адже саме слухачі творять рейтинг.

Сергій Литвинюк: Проблеми на мій погляд немає - просто люди, що гроші вклали в наші станції, виховувалися на російській музиці і їх право за свої гроші робити те, що вони роблять. Проблема в тому, що багаті українці свої гроші витрачають на себе або вивозять їх з країни - я за свої невеликі гроші видаю українські гурти - але це мій вибір.

Муза: Що має бути першим - підтримка українських виконавців радіостанціями та ТБ чи все таки зміна смаків середньостатистичних слухачів та олігархів?

Сергій Литвинюк: Російські власники станцій і телебачення вже не продадуть нам назад - тут вже велика політика - тому потрібні величезні гроші для створення нових станцій. А наші буржуї краще витратять гроші на себе. Виховання слухачів теж важливе - але це, на мій погляд другорядне. Наші політики - вихідці з тих же радянських (читай росіян) комсомольців - «Нам Путін ближчий за свого народу!».

Муза: Проблема фінансування є головною проблемою розвитку української музики? Чи попит має ключове значення?

Сергій Литвинюк: Так. Але не через структури Міністерства культури - а більш за все через вільну конкуренцію і трохи пільг національному виробникові.

Муза: Чи «мистецтво» та «бізнес» є взаємодоповнюючими поняттями? І чи є розумне їх співвідношення?

Сергій Литвинюк: Я займаюся професійною музикою - хоч і не комерційною, але професійною. Тому для нас це бізнес.

Муза: Що саме має змінитися, щоб у Вас з'явилося бажання співпрацювати з українськими радіостанціями?

Сергій Литвинюк: Мене все влаштовує. Я звик робити все сам. Якщо пощастить - зароблю гроші - відкрию свою станцію. Зараз для нас і нам подібним - це інтернет. Нам його цілком вистачає. До того ж в інтернеті сидять самі кращі і відданіші наші шанувальники. Ми не робимо музику для водіїв таксі.

Муза: Як би Ви віднеслись до того, щоб перетворити Міністерство культури на організацію, схожу на продюсерський центр?

Сергій Литвинюк: Негативно. Все одно чиновники розкрадуть гроші - краще його скасувати взагалі.

Муза: Який на Вашу думку слухач збірки «Радіо Україна»?

Сергій Литвинюк: Це те покоління, яке не боїться бути звільненим з роботи. Вони упевнені в собі - це майбутня еліта нашої країни, яка вже поступово приходить на зміну нинішнім нашим правителям.

Муза: Ви вкладаєте багато зусиль розвиток української музики. Як Ви оцінюєте результат?

Сергій Литвинюк: Не упевнений, що багато зусиль, але результат кращий ніж на початку століття.

Муза: Дякую за інтерв'ю. Бажаю, щоб результати Вашої роботи збільшувалися хоч їх більшою мірою і не можна відчути на дотик.

Людмила Хоменок (Муза)

оригінал статті