2009-01-21 - «Піккардійська терція» у «Документі», 1plus1.ua

1plus1.ua, 2009-01-21

Єрема: Вчора на концерті ви розповідали про історію однієї пісні, яка мені страшенно сподобалася, яка називається «Очі відьми», яку ви писали років 15. Ви казали – не виходило, не виходило, і ось вийшло. Що надихнуло?
Якимець: Не писалося, виходячи з того, що ми намагалися з нею зробити. Розумієте, не кожна пісня піддається виконанню акапельно. Треба або дуже кардинально її поміняти, або за неї не братися, тому що пісня має звучати на сто відсотків. Коли чуєш, що не виходить, тоді краще взагалі від неї відчепитися. Може, хтось інший її, дійсно, набагато краще зробить. А «Очі відьми» я, дійсно, не кривив душею. Ми знайомі з групою «Вій», зокрема, із Дмитром знайомі дуже давно. Про «Очі відьми» ми ще говорили у 1994 році, коли разом були на фестивалі «Доля» у Чернівцях. Дуже тісно познайомилися, добре поспілкувалися. І з самого початку нам дуже сподобалася ця пісня. В оригіналі вона теж дуже шикарно звучить, інакше тоді ми б на неї просто не звернули би увагу. На той час декілька груп зробили свої версії цієї пісні. І я починав братися за аранжування. І ніби та сама пісня, і знову ж таки не те, що потрібно.
Єрема: Родзинки нема.
Якимець: А я знаю по собі, якщо не виходить зразу, то треба її відкласти. Можливо, на довгий час. А от буквально рік назад чи два роки назад Дмитро дзвонить і каже, що ми робимо трибьют-альбом нашої групи, що би ти хотів заспівати. Я кажу, ти ж знаєш, давня любов до однієї пісні. – А ти знаєш, що версію цієї пісні інша група зробила. Я кажу, Дмитре, я не чув цієї версії, але думаю, що у нас буде трошки інакша. І чому б тобі не поставити дві версії у цей альбом. Так і вийшло. І коли два роки назад... Ну я кажу, це мало прийти розуміння, мав прийти досвід, у першу чергу, якесь таке відчуття. У даний момент я не знаю, я за цю пісню вже не візьмуся ніколи, тому що краще ми її не зробимо.