2006-05-04 - Вій без формату, Газета.if.ua

Газета.if.ua, 2006-05-04

Дмитро Добрий-Вечір: Деякі українські музичні канали купують російські кліпи за «живі» гроші і потім їх у себе без кінця крутять. А щоби вони прокрутили наш кліп, ми маємо їм ще й заплатити

У сьогоднішньому світі править бал попса, і ця біда не обійшла й Україну. Але є гурти, які власним талантом доводять п’ятикопійчану вартість усіх отих пишногрудих співачок і прилизаних співаків, працюють, найменше думаючи про гонорари і крикливих фанаток-підлітків. Наприклад, гурт Вій - команда, яка від самого початку перебуває на передовій нашого державного самоутвердження. Їх зброя - щирість, компанійськість і талант. А про все інше розповідає фронтмен гурту Дмитро ДОБРИЙ-ВЕЧІР.

- На Прикарпатті чимало людей можуть процитувати пісні гурту Вій, але, гадаю, мало хто знає історію появи вашого гурту.

- Наша історія нічим не відрізняється від історії виникнення будь-якої іншої команди. Ми народилися разом з відновленням незалежности нашої держави. Путч «зустріли» у потязі, коли поверталися з другої «Червоної рути» із Донецька. А команда була зорганізована за три місяці до того.

- Тоді ви дуже кльово вибухнули…

- Бо на ту пору добрих україномовних колективів було аж надто мало. Хотілося зробити щось дуже драйвове. А два роки перед тим я з товаришем створив гурт Баніта Байда - на ту пору то була перша команда в Києві, яка співала українською мовою, і згодом ми навіть взяли від них до репертуару Вія пісню «Різдвяна балада».

- «Вій» завжди позиціонує себе як гурт з талановитими патріотичними текстами…

- Якщо говорити про тексти, то я не є поет. Мені просто довелося писати тексти на свої пісні, і що виходило, те й виходило. Казочка - то казочка, про любов - то про любов.

- А як народжуються такі цікаві тексти?

- Часто трапляється: беру аркуш паперу і ручку, але ще не знаю, про що писатиму. Десь після третього рядка починаю розуміти, на яку тему буде написаний вірш.

- А якщо трапилася якась халтура?

- Жодного разу я ще не написав нічого навмисне або на замовлення.

- Команда теж зараховує себе до «готів»?

- Про те, що ми граємо готичну музику, нам сказали. Я навіть не знав, що існує такий стиль. Нині нас ототожнюють із дарк-фолком, і це нам ближче.

- Чому Вія майже не видно на телебаченні і дуже рідко можна почути по радіях?

- По-перше, на ефемках кажуть, що ми - неформат. По-друге, ми ніколи не займалися своєю розкруткою. Запрошують - добре, не запрошують - їх справа. Сідницю ми не рвали ніколи і ні перед ким.

- Але ви весь час перебуваєте начебто в тумані невизначености. Мало хто знає, що ви робите, де перебуваєте чи, може, вже розлетілися…

- Може, саме через те нині ми перебуваємо у такому специфічному стані: з одного боку, команда вже не молода і не маловідома, з другого - є слухачі, які відкривають нас для себе ще досі.

- Сьогодні стало модним ділити музику на популярну і нішову, тобто для любителів чогось екстравагантного. А куди у цьому поділі ви припасовуєте себе?

- Я не розумію такого поняття - гурман. Музика є розумна і нерозумна, популярна і попсова. Ми не належимо до рок-музики як такої, а просто граємо ту музику, яку вважаємо доброю. І стилі теж не перебираємо: рок, балади чи щось инше.

- Але критики часто закидають у бік Вія оту «гурманність»…

- Що стосується гурманів, то, на мою думку, є музика надто розумна, яку слухає обмежене коло людей. Але я би не називав її аж так інтелектуальною, бо це є розумування. А є інтелект - ось це вже наше поле творчости.

- Тебе не дивує, що в сучасній Україні нашим гуртам значно важче пробитися в український ефір, ніж іноземним, наприклад, російським?

- Про це треба запитувати не нас, а керівників радіо-станцій та телебачення. Наприклад, деякі українські музичні канали купують російські кліпи за «живі» гроші й потім їх у себе без кінця крутять. А щоби вони прокрутили наш кліп, ми маємо їм ще й заплатити.

- Боси цих телевізій аргументують, що ті кліпи просто якісніше виготовлені.

- Цей фактор я не відкидаю, але думаю, що в цій ситуації значно більше політики. Адже у наші музичні телевізійні канали дуже багато повкладувано ро¬сійських грошей. Тому росіяни просто диктують або навіть нав’язують свої умови.

- А що робити українцям?

- А наші музиканти є бідними. Відзняти кліп - це дуже дорого, навіть при тому, що у нас це зробити значно дешевше, ніж у Росії.

- І через це українські гурти рідко можуть забезпечити відповідну якість своїх кліпів?

- Не виключаю, що деякі українські музичні канали, можливо, і хотіли би крутити наші кліпи, але просто не мають матеріялу відповідної якости.

- Як, на твою думку, у найближчі роки розвиватиметься музичний ринок в Україні?

- Якби про таке мене хтось запитав рік тому, то в моїй відповіді було би багато опти¬мізму. Я навіть сказав би, що все буде нормально. А нині знову з’явився якийсь стопор - навколо відбувається щось не те.

- Що саме?

- Це моя суб’єктивна думка, бо тепер я в такому стані, який формує негативні враження і відчуття. Рік тому здавалося, що все буде добре, а зараз не завжди те, що відбувається навколо, є зрозумілим.

- І в музиці теж?

- На жаль, все, що відбувається, позначається і на музиці. Я переглядаю два музичні канали - «М1» і «О-ТБ». Останній виглядає трішки краще, а перший крутить тільки попсу. Про те, які кліпи крутять не музичні канали, я вже краще промовчу.

- Як вони всі ті «таланти» відшукують?

- Не знаю, але крім Поплавського і співачок, за яких проплачують грошовиті чувачки, більше нічого не побачити. Це такі собі «маріонеткові» канальчики: «ТЕТ», «Київ», «Україна». Вони цілий рік можуть щодня крутити Поплавського і Гордона.

- Чи дочекаються ваші прихильники нарешті доброго кліпу?

- Кліп є, але його не хочуть крутити, бо кажуть, що він - неформат. Бо там співається про лайно - на пісню «Хата скраю села». Але недавно його несподівано взяли на «Ентер», причому попросили самі.

- Отже, можна надіятися на позитивні зміни?

- Нині в Києві трохи «попритискали» з приводу україномовної музики, тому деякі канали розпочали вже «шуршати»…

- І трохи про ту нестандартну ситуацію з гуртом Вій на радіо «Київ»…

- А на радіо «Київ» зранку стабільно крутять нашу пісню «Між небом і землею», яку іноді ще називають «Алілуя», бо там працює наш фанат і спеціяльно розпочинає ранок з цієї пісні.

- Тож все-таки можна сказати, що певні зрушення в нашій державі простежуються?

- Так, але дуже повільні ті зрушення. Тому ми всі працюємо, займаємося творчістю, надіємося на краще разом із усіма українцями.

Олег Ущенко

оригінал статті