2004-07-01 - Впертість - не завада творчості! (Дмитро Добрий-Вечір, гурт Вій. «Я людина вперта»!, Дзеркало плюс

Дзеркало плюс (сімейний тижневик), 2004-07-01 #28(175)

Думаю, хто цікавиться українською музикою, встиг помітити той невеличкий підйом, який зараз відбувається з нею. Якщо раніше хлопців з гітарами на вулицях міст побачити було великою дивиною, то зараз це уже стало якимось звичним, навідь буденним. Можливо це не так помітно у маленьких містечках, а от у великих, не говорячи уже про столицю, - це вже своєрідний бум. Мабуть назавжди уже відійшла у минуле так звана «епоха самограйок» і слухач вимагає живого виконання, та мало того, ще й чогось особливого, індивідуального, а не того, що нам постійно нав'язують ФМ-радіостанції та «модні» музичні телеканали.

Зараз в Україні з'являється багато гуртів та виконавців, які дійсно цікаві, індивідуальні по своїх творчих доробках. Це можна спостерігати і на нашому з вами рідному фестивалі «Тарас Бульба».

Подібний бум спостерігався на зорі нашої незалежності. Тоді теж, відчувши свободу, отримавши можливість вийти з підвалів та кухонних концертів і показати себе світу, з'являється багато команд, які співали як українською, так і російською мовою. Не всім їм судилося стати зірками. Хтось взагалі припинив своє існування. Тай важка, на той час, економічна ситуація у країні не давала змоги не те що за допомогою творчості себе утримувати, а й елементарно «заробити на хліб». І це стосується не тільки музики.

Гурт Вій з Києва теж тоді починав. Він є ровесником Незалежної України. Приймав участь у фестивалі «Тарас Бульбу» у 1992, 1993 та 2002 році. Саме так. Тоді хлопці відчули у собі сили і почали грати українську музику.

І, переборовши усі негаразди, продовжують це робити і сьогодні. Цього року Вій святкують 13-у річницю своєї творчості. Отож, користуючись нагодою, перебуваючи на даний час у столиці, я зустрівся з Дмитром Добрий-Вечором - лідером гурт і просто його запитав про це все і не тільки.

- Дмитре! Я ким чином все таки вдалося «вижити»? Що надихало весь цей час? Що давало енергію рухатися далі і ні в якому випадку не здаватися?

- Я людина вперта. Мабуть завдяки цьому і вдалося. Тоді у мене народилася ідея грати таку музику. А ідея як дитина - народилася, отже її треба плекати, ростити… Музиканти першого складу, з якими я починав, не витримали. Зараз усі заробляють гроші не музикою. Я їх розумію - сім'я діти. Їх потрібно годувати.

- Так в тебе теж сім'я!?

- Музика у мене на першому місці. Мені пощастило з дружиною. Вона ніколи не ставила питання: «Або я, або музика?!». Ми вже одружені 18 років і жодних докорів. Виховуємо доньку, яка цього року закінчила 11-й клас.

-А хто в сім'ї голова.

- Жінка думає що вона. Я вважаю що голови не має бути. Таке собі рівноправ'я.

- От Вій був у Дубні на перших фестивалях «Тарас Бульба» і на відродженому у 2002 році. Чи змінилася публіка. Як вони тоді сприймали це все і вас, зокрема? І як от зараз, коли ви приїздили 10 років потому.

- Публіка стала більш пасивнішою. Тоді було піднесення і люди сприймали себе як частинку незалежності. Так що у плані публіки сподобалися більше минулі фестивалі. На фестивалі у 2002 році я сидів у журі і не мав нагоди спостерігати це все збоку. Тоді було більше дурного оптимізму.

- А як сам ти змінився у порівнянні «тоді» і «зараз»? Мається на увазі не стиль виконання, а ставлення до самої музики і творчості взагалі.

- Тоді я більше відчував, що хотів би грати. Зараз я відчуваю, чого мені не хочеться грати.

- Тобто?

- Я б ніколи не грав те, що робить Олег Скрипка. Мається на увазі, мені не подобається та музика, яку він робить, особливо зараз.

- А що ти думаєш з приводу того, що Руслана перемогла на «Євробаченні».

- Гордо тішуся за Україну! Приємно, що вона перемогла, але музика її мені не подобається. Це профанація. Все що робиться на соціальне замовлення чи замовлення часу - не має права на існування як культура. Я хочу робити те що в мене виходить - це незалежна музика. Я створюю і кому подобається - той слухає. Я вважаю, що зараз музика не е чистим роком.

- Кого вважаєш рокерами.

- Я не дуже орієнтуюся в командах, які існують на Україні. Може Кому вниз, ВВ як команда, Брати Гадюкіни.

- Які плани? Щось новеньке може представиш?

- Зараз готується збірка ліричних пісень, які були написані протягом всього часу існування гурту. Сюди ввійдуть кілька пісень які ніколи не видавалися. Наприкінці року виходить новий альбом (назва поки що немає).«Чорна ріля» перевидається з двома бонус-треками. Готується вихід запису з двох живих концерті які випадково були записані на дружній вечірці. Також уже на завершальній стадії мультимедійна енциклопедія про гурт Вій. Сюди на двох CD-дисках ввійде вся дискографія, відео, публікації в пресі плюс ілюстрована брошура з історією гурту.

- А де здійснюється запис нового альбому?

- Студія Гута в Києві в приміщені Молодого театру. Я є ії співвласником, тобто частина моя, а інша - нашого звукорежисера Анатолія Сороки. На цій студії у нас і репетиційна база.

- Ок! Дякую, Дмитре.