2001-10-09 - Вій вічно «живий», Подолянин #45(586)

Подолянин, 2001-10-09 #45(586)

Якщо Вам трапиться гуляти нічним Києвом і Ви раптом натрапите на благеньку хатинку-мазанку, з якої глухої ночі доносяться незрозумілі, майже потойбічні звуки, не поспішайте жахатися й плювати через ліве плече. Зазирнувши всередину, побачите не усіляку чортівню, а музикантів, які, покінчивши зі своїми денними справами, проводять тут репетиції. Щоправда, назва гурту пізньої пори примусить Вас вхопити шмат свяченої крейди й обмалювати навколо себе заповітне коло, бо назва йому - ВІЙ. Той Самий, який ми мали нагоду чути в Кам’янці 25 жовтня в рамках акції «Чумwова культура».

Мені пощастило поспілкуватися з основними учасниками гурту під час їхнього перебування у Кам'янці: це Дмитро ДОБРИЙ-ВЕЧІР (вокал, бас-гітара, автор музики й текстів, аранжувальник і душа гурту), Леся ДОБРИЙ-ВЕЧІР (бонги, перкусія; сестра Дмитра), Олександр ВЛАСЮК (ліра (не давньогрецька, а давньоукраїнська); чоловік Лесі) та Олег К03Л0В (соло-гітара).

Хлопці, при тому, що Ви стали вже класикою новочасної української музики і маєте велику армію шанувальників, Вас рідко чути по радіо чи телебаченню й неможливо роздобути Ваші записи. Зустріти Вас можна лише на певних тусовках, а касети передаються з рук в руки. Звідки така скромність?

Олег: Це не скромність, просто наша музика - не комерційна, і майже усі ми, крім Дмитра, ділимо своє життя на музику і роботу. Час від часу отримуємо пропозиції виступити на захист того чи на підтримку цього. У деяких заходах погоджуємося взяти участь.

Олександр: 3 приводу альбомів, то на початку ми записали «Чорну ріллю», і лише тепер вдалося випустити компакт з однойменною назвою, куди увійшли кращі пісні гурту. Другий альбом - джазовий. Це був наш маленький «домашній» альбомчик, випущений малим накладом. Тепер ми працюємо над новим альбомом. Складність у тому, що наша музика не «попса»: увімкнув комп'ютер, наклав голос - і готово. Ми прописуємо кожний інструмент, а це дуже довго і дорого. Та як тільки виникає можливість щось записати, робимо це одразу.

Олег: При «живому» виконанні пісня щоразу зазнає змін, як і народні пісні. Кожен музикант привносить свою ідею, свій елемент імпровізації, і цим музика, яку ми граємо, сильна, та цим вона і вразлива. Ми ніколи, на жодних концертах не виступаємо під фонограму, оскільки, по-перше, фонограм у нас просто немає. А по-друге, будь-хто з нас за будь-яких обставин на будь-якій сцені стане і зіграє.

І це не пусті вихваляння. На сцену педуніверситету (як І на інші сцени під час туру «Чумwова культура») Андрій виходив на милицях, оскільки зовсім нещодавно переніс серйозну травму. Та це не завадило йому блискуче виконувати соло на гітарі й привернути до себе особливі симпатії публіки.

Леся: У нас щоразу виникають нові ідеї, з'являються різні інструменти, деяких музикантів ми запрошуємо для запису однієї пісні чи для одного виступу. Ми поєднуємо електронні інструменти з акустичними: включаємо віолончель, флейту, саксофон чи ліру. Та коли задіяно багато акустичних інструментів, їх не дуже легко визву-чувати, тому коли ми граємо на виїзді, то або має бути високого рівня апаратура, або ми дещо корегуємо и граємо в такому складі, в якому це можливо за даних умов.

Хоча у Кам'янці Ви вперше, та музику кам'янецьких гуртів чули й раніше. Якої Ви про неї думки?

Олександр: Ми з Дмитром бучи членами журі фестивалю «Срібна підкова» у Львові, і саме там познайомилися з Вашим бардом Павлом НЕЧИТАЙЛОМ та гуртом УМАХАРУМУМА. Ми поставили їм найвищі бали з можливих, і вони стали лауреатами фестивалю. Я хочу записати касету з цими хлопцями . і в міру своїх сил сприяти їм надалі.

Дмитре, у публіки найбільшим успіхом користуються «Очі відьми», а яка Ваша улюблена пісня?

Дмитро: Для мене вони всі улюблені, та найближча мені пісня (чомусь її не дуже люблять) «Закрутило небо колесо». 1996р. вона у хіт-параді Варшавського радіо впродовж двох місяців займала друге місце.

…Знаєш, мої пісні, хоча майже в кожній є «покійничок», та усі вони, в принципі, про любов.

«Некомерційний» гурт Вій на сьогодні може похвалитися тим, що у нього вперше за стільки років з'явився власний-спонсор, а це дає надію, що новий альбом не забариться і що бурхлива діяльність гурту вийде за межі андерграунду. Я не стала звично запитувати наших гостей, як їм сподобався Кам'янець, але той факт, що свій кліп Вій планує знімати саме в наших краях, про щось таки говорить.

Біографія Вія почалася 1991р. з лауреатства на «Червоній Руті». Це буз один із найперших гуртів, що почали співати українською мовою в той час, копи це було ще не модно і мало багато противників. Нині чимало українських фестивалів мають за честь бачити Вія серед своїх гостей чи у складі журі. А влітку, ц.р. Вій став хедлайнером відкриття фестивалю «Золотий скіф» у Донецьку. Гурт виступив з театралізованою язичницькою постановкою на основі своїх пісень за участю балету та відомих ударників з ARS NOVA. Власне, «язичницькі» корені музики Вія значною мірою пояснюють його назву.

Наталія Семенова

оригінал статті