2001-11-01 - ЧУММА - не діагноз, а ліки від індиферентності, Доба

Громадсько-полiтичний часопис «Доба», 2001-11-01 #45(163)

У скромному актовому залі Українського народного дому в Чернівцях відбувся виїзний фестиваль із грізною назвою «Чуммова культура». То Чільна українська молодіжна мистецька агенція (разом - ЧУММА) саме таким чином розпочала втілення великого проекту по об'єднанню й популяризації талановитих молодих митців - направду молодих, за віком. А у творчості вони вже встигли показати дещо власне, не наслідуване. Представляла проект і його учасників Леся Доній із Києва. Від її виступу віяло справжньою відвагою, бо тільки відважні могли взятися за видання такої книжки, як «Протизначення», в яку ввійшли твори молодих українських поетів рідною й англійською мовами. В числі небагатьох - двоє чернівчан: Сергій Пантюк і передчасно загиблий Вадим Коваль. Хоч антологія вийшла навесні, мені довелося про неї почути вперше. На жаль, столичні українські видання в Чернівцях знайдеш не завжди. Щоправда, тут же цю книжку, а також збірку Андрія Боднара й Назара Федорака (знаєте, хто це?) можна було придбати.

У ролі вже гранда новітньої літератури виступив Василь Кожелянко. Він поскаржився на те, що його вважають автором усього лиш одного роману - «Дефіляда в Москві», а він написав уже п'ять (до речі, романи цікаві - стверджую як читач), і проголосив свою письменницьку заповідь: писати хороший ширвжиток українською мовою, щоб якомога більше людей його читало. Думаю, Кожелянкові гріх скаржитися на життя, бо його «Дефіляда» на Петрівському ринку в Києві - одна з найпопулярніших книжок.

В іншому жанрі - казки - працює Олександр Власюк. Одну з них він прочитав на вечорі. Це була казка про Лейбу, я кого позбавили монополії на продаж оковитої в давноминулі часи. Природно, він знайшов вихід. Щоб не втратити прибутків, вигадав лотерею. Жаль, що ви не чули, чим усе закінчилось. Але висновок переповім: якби українці хотіли так працювати, як їсти…

З гостей іще читав вірші Назар Федорак та ядучу гумореску - Андрій Кокотюха. А з наших власні поезії виголосили Інга Кейван і Сергій Пантюк. Вірш сина Вадима прочитав Сергій Коваль. Вуха любителів авторської пісні тішили виступи братів Маслюченків, Богдана Ільницького, Миколи Антофійчука.

Після годинної перерви, під час якої налагоджували струни і смики рок-музиканти, відбувся довжелезний, але від того не менш «чуммовий» концерт хорошої сучасної молодіжної музики за участю гуртів Вій із Києва та Калєкція з Харкова. Але ті децибели були справді для молодих організмів.

Отже, все-таки щось робиться. І хтось (у даному разі ЧУММА) опирається нахабній, пихатій русифікації українського культурного простору. Звичайно, «ЧУММова культура» - не «Жінки за майбутнє» з Толкуновою, Захаровим, П'єхою, - масштаби не ті, гроші не ті, зали не ті. І все ж. Цим молодим людям не подають автобусів і літаків, але на їхніх концертах немає вільних місць. То нічого, що сьогодні в них зали разів у десять менші, на їхню користь - молодість і майбутнє, талант і бажання працювати, а також ідея нового суспільства, в якому буде місце українському слову, українській музиці. От кому б могутню фінансову підтримку, яку зараз надають тим, хто вже відіграв і перший, і другий, і навіть обертайм. Та й давно вже відспівав своїм голосом, рятуючись тепер давньою фонограмою. Тільки б ви, хлопці й дівчата, не скисли, не зневірились, не втомились. Але це вже залежить не тільки від вас, а й від нас: і геть молодих, і не дуже - усіх, кому болить українське.

Парасковія Нечаєва

оригінал статті