2005-10-10 - «Вій» - легенда, яку мають знати всі, in-truba.com

in-truba.com, 2005-10-10

Якщо ви вважаєте себе українцем, який любить рок-музику і ніколи нічого не чули про цей гурт, то негайно почервонійте! Але не розгублюйтесь! Все у ваших руках. Індульгенцією може стати ця стаття та вчасно придбаний диск групи.

Історія гурту, як і всієї української рок-музики, довга, подекуди трагічна, сповнена особистостей і, звісно, героїчна. Групу заснували в лютому 1991 року Дмитро Добрий-Вечір (бас-гітара, вокал) та Ігор Лемешко (гітара, бек-вокал). До гурту тоді входило семеро чоловіків, але склад неодноразово зазнавав змін, пізніше до них приєднувалися і дівчата: Леся Добрий-Вечір (перкусія) та Оля Вязенко (віолончель).

Вперше колектив заявив про себе на фестивалі «Червона рута» в Запоріжжі (1991), а через два роки гурт вже став лауреатом цього фестивалю («Червона рута’93» в м. Донецьк). Перший альбом «Чорна рілля» вийшов у Польщі в тому ж таки 1993 році. Та й не просто вийшов, а й завоював слухача. Про це свідчить друге місце у хіт-параді однієї варшавської радіостанції, яке зайняла пісня з цього альбому. Також «Вій» брав участь у польських фестивалях. Та все ж основні здобутки були здійснені на Батьківщині.

В період з 1991 по 1994 музики встигли прийняти участь практично в усіх фестивалях України. Сім пісень гурту займали перші місця в українських радіо хіт-парадах. «Вій» постійно «світиться» на радіо та телебаченні. Зрештою «вівці» стали одними з 30-ти найпопулярніших виконавців України. Але стрімкий політ обірвала трагічна смерть барабанщика Дмитра Підлуцького. Він був убитий літом 1993 року…

З цього часу починаються проблеми  зі складом, творчістю, та все ж «Вій» тримає марку. В 1995 році колектив визнаний «Кращим альтернативним гуртом України» за результатами соцопитувань. Про них навіть знімають документальний фільм.

Та, незважаючи на свій високий рівень визнання, гурт в період з 1996 по 1998 рік можна було почути в переходах та на майданах! Стояли собі й просто грали для перехожих. Наслідком цього експерименту став альбом «JAZZ», але пірати самі «впорались» з цим альбомом: авторам від нього було мало зиску. Та для «Вія» зиск зовсім не в грошах, бо найбільше, що їх засмутило, це те, що протизаконно скопійовані касети були поганої якості. І сьогодні до піратів група ставиться непогано, такий висновок я зробив, коли виявив, що на сайті гурту можна скачати більше, ніж три їхні альбоми! Такого альтруїзму до корсарів шоу-бізнесу я ще не бачив в жодного з українських виконавців. Та все ж кращого й інформативнішого сайту я теж ще не бачив.

Цікаві також політичні погляди гурту: офіційно вони аполітичні, але з єдиним визначилися точно: вони проти комунізму. В часи, коли «бути поза політикою – значить бути проти народу» (в часи Помаранчевої революції), «Вій» не пішов проти народу: їхню музику можна було почути в наметовому містечку на Хрещатику.

А ще в гурті є цікава людина Сашко Власюк, відомий також як лірник Сашко. Його казки варто послухати. В одній з них, наприклад, звучить версія про те, чому росіяни «кажуть все через «а». Така справжня українська неоказка підніме настрій та зарядить праукраїнською енергетикою.

Сьогодні гурт живе повноцінним українським рок-життям, а воно ой яке непросте: приймають участь у фестивалях (найяскравіший виступ, на мою думку, був на цьогорічному етнофестивалі в Шешорах), пишуть пісні, випускають диски, останнім стала «Мультимедійна енциклопедія групи Вій» (2005). Диски (енциклопедія складається з двох компактів) містять: композиції mp3, тексти пісень, фотографії, відео, радіоінтерв’ю та багато чого іншого.

Щоправда, гурт, як і більшість українських рокерів, існує ніби в паралельному світі. Цей світ відкритий лише для тих, хто вже прийшов до українського. А могло б бути й навпаки: почув, сподобалося, поцікавився і ти вже доєднаний до своєї рідної культури, про яку вчора читав в підручнику з історії чи літератури…

Назар Хльоць

оригінал статті