2004 - Антологія Українського року «Легенди Химерного Краю», ТОВ «Автограф», Київ

ТОВ «Автограф», Київ, 2004

Спочатку був диск під назвою «Легенди химерного краю». Назву першої в Україні (і в світі) Антології Української рок-музики запозичені з пісні Андрія Середи - лідер-вокаліста КОМУ ВНИЗ. Головна ідея CD - зібрати докупи розпорошену в часі музику, що в сумі дає ЯВИЩЕ - яскраве і своєрідне. Але коротких бліц-біографій у буклеті «Легенд…» виявилось замало, аби розповісти про всіх, хто створював колективний музичний портрет часу й епохи.

Так з'явилася книга-альбом, яка детально змальовує усі перипетії розвитку жанру. Рок в Україні - це велика частина неофіційної культури, яку робили люди чесні, талановиті і віддані. «Легенди химерного краю» данина шани і вдячності усім, чиє мистецтво було і залишається СПРАВЖНІМ І ВІЛЬНИМ.

Український Рок. Як він у нас виник, хто його герої і творці - про це йдеться у книзі Олександра Євтушенко. Подорожі до витоків найсуперечливішого з видів музичного мистецтва, «сканування» його неоднозначного сьогодення здійснено зусиллями не просто журналіста-очевидця, а й безпосереднього учасника подій і процесів. У книзі, окрім серйозної розмови про тенденції сучасного мистецтва, - детальні біографії виконавців, творчий шлях музичних гуртів, серед яких легендарні «Брати Гадюкіни», «ВВ», «Кому Вниз», «Плач Єремії», «Океан Ельзи», «Мандри», «Грін Грей», «Табула Раса», «Мертвий Півень», «Брати Карамазови», «ТНМК», Вій, «Скрябін»…

Ці та багато інших команд утворили колективний портрет української рок-музики.

Вій - це демонічна істота, яка має вигляд старого діда з величезними бровами. Своє ймення отримав через довгі волохаті вії, що сягали долу. Погляд його може вбити людину, від нього хати провалюються під землю, а на тих місцях виникають озера чи провалля. Але від згубної сили його погляду рятує те, що Вій нічого не бачить крізь густі вії…

Культовий київський клуб «Остання барикада» не провалився під асфальт, та й під час концерту-презентації альбому групи Вій ніхто, здається, не згинув. Натомість маса людей зачаровано підспівувала в «Очах відьми», «Польоті коршака», «Різдвяній баладі» і інших речах, написаних років може 10-12 назад Дмитром Добрий-Вечір, написаних для власної групи Вій, яка успадкувала найкращі ідеї Банити Байди - формації, створеної двома дуже яскравими - нині кажуть «знаковими» персонажами київського рок-андеграунда - Віктором Недоступом і Дмитром Добрий-Вечір. Музична естетика Вія полягає у використанні найпотаємніших струн української душі, фолькльору, густо замішаному на язичницьких культах. Не йдеться про примитивний епатаж, який свого часу активно експлуатували металеві групи на рівні бутафорії. Мова про значно глибші речі, генетично успадковані від пращурів. Це все одно як квіт папороті, що квітне лише раз серед купальської ночі. Здається, Дмитро відшукав свою квітку - мелодії «Змії», «Туману», «Алілуйі» не відгукуються хіба що в душі глухого. Насправді, в альбомі «Чорна Рілля», який презентувався того вечора, йдеться про історію людства, що починається з «Передчуття Катаклізму», а закінчується «Алілуєю». Дмитро стверджує, що всі його пісні - це картинки з буття духу людського, а ще - віддзеркалення його уявлень про українську демонологію та недосліджені паранормальні прояви людської психики.

Усе так складно, а разом з тим - просто. Начебто простий екстатично монотонний ритм, який спочатку магнетизує, а потім поволі затягує як водограй - на самісіньке дно підсвідомості. Слова пісень прості до болю, але єдино можливі. Вербальна кристалізація текстів Дмитра настільки довершена, що років через… надцять вони звучатимуть як народні.

Якось я спробував з`ясувати головне, а саме: звідки йде стиль Вію з його екстатичним і гіпнотичним станом, магією текстів, звідки та цілковита неподібність до звучання відомого кола груп тощо. Ось що розповів Дмитро:

- Я завжди знав як саме не треба нам звучати. Йшов від зворотнього. Спирався на інтуіцію. Заготовки майбутніх пісень розбиралися на репетиціях усіма музикантами, адже аранжування - процес колективний. А тексти, як правило виникли в останню чергу і вимагали найбільшого напруження усіх душевних сил.

Те, що робить Вій, - концептуальне поєднання української автентики, рок-мейстріму з елементами психоделії та поліритмії з активним залученням перкусії. Пташиний гомін, трубні звуки, мукання корів та інший природний галас настільки вдало вписуються у контекст групи, що просто забуваєш про те, що цей «хід» червоною ниткою пройшов у світових класиків арт-року.

Класичний склад групи: Дмитро Добрий-Вечір (вокал, бас-гітара); Ігор Лемешко-Хірург (гітара); Олег Козлов-Льотчик (гітара); Салман Салманов Мамед-Огли (перкусія); Дмитро Підзузький (ударні інструменти), Микола Родіонов (барабани). В останні роки до Вія приєдналися сестра Дмитра Леся, Олександр Власюк (лірник Сашко), Костянтин Кондрашин (гітара), Олександр Калинчук (гітара, мандоліна, домра, перкусія).

Олександр Євтушенко

оригінал статті