1994-12-23 - «Виє «Вій». Коршак кружляє», Україна молода

Україна молода, 1994-12-23

Частина перша. Архаїчна

Дохристиянська Русь… Багато темничного в лісових хащах, степах та болотах цієї землі. Читаючи казки, повір'я та легенді того часу мимоволі починаєш вірити в потойбічну силу, добру і злу, яка захопила в свої обійми все життя слов'ян - традиції, культуру та історію. Це й лагідний Хорс - бог сонячного світла, і чарівний Сирін - людиноподібна пташка, котра своїм співом викликає радість, добрий настрій, це і Даждьбога - справедливий цар землі та багато-багато інших .Але всьому чистому та світлому завжди протидіяла нечисть: водяники, злидні і, звичайно ж, оспіваний Гоголем Вій - найстрашніший і наймогутніший представник нечистої сили, котрий мешкає під землею. Він з'являється тоді, коли інші мешканці того світу не взмозі справитись з добрим людом. Немало народу загубив він своїм поглядом, а від країн тільки попіл залишився…

І ось не так давно Вій знову з'явився серед нас, на цей раз не як демонічна істота і не для того, щоб карати за якісь гріхи (хоча це можна припустити), а щоб згадати ті часи, такі далекі й таємничі, коли все невідоме, хай навіть нечисте, приваблює своєю природною душею.

Очі відьми мов зорі,
Її гіркі сльози, ніби роси прозорі.
Серед хащі могила, серед хащі могила,
Там згубили люди, кого відьма любила.

Отож, йтиметься про київську групу Вій.

У Дмитра Добривечора, лідера команди, є своя концепція щодо «діяльності» Вія. - Це не обов'язково диявольська істота, - каже він. - Це нейтральна сила, яка може служити будь-кому, дивлячись, яка людина візьме на «озброєння» його силу і могутність. Якщо це людина з поганими намірами, добра від нього не чекай…»

Частина друга. Історична

Була колись група Баніта Байда, і була вона першою столичною рок-групою, яка спивала українською мовою. А стояли тоді 87, 88 і 89-й роки, коли на теренах СРСР лунали суспільно-політичні декламації Аліси, ДДТ і Наутилуса, коли мало кого цікавила українська музика, коли «кожний будинок перебудовували». Останній свій концерт вони «закатили» на фестивалі «Чорна Рада», втім, згодом ще зібрались, але одразу розбіглись. Хто куди… А Дмитро Добрий-Вечир далеко не тікав - він створив власний проект зі страшною язичницькою назвою Вій. Спочатку ми шукали музикантів. Адже те, що я разом із Сашком Павловим мріяв зробити, задіяло б багато людей. Знайшли. Почали репетиції. Через два місяці, у квітні 89-го, ми почали концертувати. Потім були відбіркові тури «Червоної Рути». Виступили ми непогано, але до фіналу не потрапили. Ще пізніше - фестивалі, концерти, гастролі в Словаччині, Угорщині, Франції, Німеччині та Польщі, лауреатство на тій же самій «Руті»…

Протягом існування групи постійно змінювався склад і кількість музикантів. Єдині старожили - Дмитро Добрий-Вечир (вокал, бас-гитара) і Олег Козлов, Льотчик (гітара). Після трирічної перерви до команди повернувся перкусіаніст Руслан Мелещенко. В групи нині ще Сергій Муравченко - гітара та (дев'ятий за рахунком) барабанщик Олег Білоус. Той, хто чув цю групу, знає, що в кожній пісні трагічність піднесено майже до культу. Нещасливе кохання, бісовщина в піснях з'являються завдяки Дмитру. Щось похмуре, шаманське, відьомське, властиве тільки українцям, кусає слухача за вуха, «покусані» до цього Заходом і Сходом…

- Я не навмисно пишу такі тексти. І всі вмирають теж ненавмисно, - чи то серйозно, чи жартома запевняє Дмитро. - Є в нас і весела пісня «Їхала баба на возі» ( Як летіли бугаї), але все одно, в кінці їй нічого не лишається, як відійти на той світ. Всі ж інші - похмурі мелодії , як кажуть англійці, «suiside» - (згубні) тексти. Це все - язичництво. Щодо мене, то я віруюча людина, але дохристиянська епоха завжди цікавила мене своєю первісною красою. Про це довго можна говорити…

Дуже важно в сучасних умовах використовувати іноземне та залишатися собою. Ніколи не треба губити голови, дивлячись на той бік океану. Адже від таких експериментів дуже рідко щось буває цікавим. Вій це розуміє… Якщо хтось, колись сперечався на тему: що головне - музика чи слова, то послухавши «Змію», «Серед поля навесні», «Політ коршака», зрозуміє, що всі ці сперечання Вія не стосуються. Навіть без музики тексти містять у собі мелодизм та українську естетику. Судіть самі: Коршак під небом кружляє…

Частина третя. Майже курйозна

З кожною групою трапляються різні халепи, і Вій не виняток. Якось вони грали в Палаці спорту. «Червона Рута» давала концерти, на один з яких Льотчик-гитарист запізнився. Довелося витупати без нього.

Було якось, що вівці грали на Майдані Незалежності. Грали, грали, тут Хірург (колишній гітарист) стрибнув у натовп. Чому, ніхто не знає. Мабуть, був напідпитку. Скінчилося тим, що він півроку шкандибав на милицях. Коли треба було концертувати, т виносили стільця, поруч клали гітару та примочку, вносили Хірурга і такім чином грали. (Уявіть собі, якими були музиканти).

До речі, тим, хто більш-менш знає Льотчика, відомо, що за походженням він татарин. Всі знають про його проблеми з українською мовою. І ось радісне повідомлення: той останнім часом почав досить пристойно користуватися українською лексикою…

Частина четверта. Цитатна

Нещодавно нас запросили до Санкт-Петербурга. Можна поїхати, але я трішки не готовий, - каже Дмитро. - А взагалі, мені цікаво, як нашу музику й тексти сприйматимуть росіяни. В Україні на відміну від «старшого брата» цікавіші, на мій погляд, музичні ідеї. Взяти хоча б Пікнік або Крематорій, які нещодавно заїздили в Київ. Однакові вони якісь. Не, знаю, можливо, це має назву «російська музична хвиля», основна якої, звичайно ж, тексти…

- У музиці демократії та, тим паче, анархії не повинно бути. Це призведе до того, що рано чи поз дно всі учасники групи, відстоюючи свої погляди, пересваряться й розійдуться. Повинен бути, я б сказав, головний диригент - лідер, концептуаліст групи.

- Я ніколи не був поетом. Всі мої вірші написано спеціально для музики. Часом, щоб написати гарний вірш, потрібно «потіти» місяць або два. А часом за двадцять хвилин з'являється. Це все при тому. Що сідаючи з олівцем за стіл, я не знаю, про що писатиму і, тим більше, чим це все закінчиться. Хочу написати кілька пісень арабською мовою… Я працюю не завдяки, а всупереч…

- Новий альбом ми плануємо записати десь у лютому. Поки що немає навіть робочої назви, але є бажання. Касета з записом цього альбому вийде, мабуть, у Польщі.

Частина п'ята. Про майбутнє (Інтерв'ю не з того боку)

Розмовляли Дмитро Добрий-Вечир та Гліб Толстой (барабанщик львівскої команди 999). Випадково (або невипадково) приєднався і я.

Д.Д. - Разом із Глібом ми плануємо створити новий музичний проект. Назви поки що немає, але є вже три чоловіки, які братимуть у ньому участь: я, Гліб та Андрій Козелков (звукорежисер Вія).

Г.Т. - Здебільшого це буде комерційна музика. За рівнем виконання це повинно бути «круто». На сцені стоятимусь три ударні установки, велика перкусійна група, гарні клавішні, бас-гітара, але не Дмитро, і дуже жорсткий гітарний саунд.

Д.Д. - Це не означає, що Вій і 999 перестануть існувати. Це спроба увійти в нове, невідоме для себе амплуа. Завжди є такі речі, котрі неможливо реалізувати під назвою Вій або 999. Не та музична стилістика.

Музика буде веселою, під неї можна буде танцювати, «врублюватись» у тексти, «побухати» або щось.

Г.Т - Ми плануємо запустити цей проект на майбутніх вибіркових турах «Червоної Рути». Там є така вимога: той, хто став лауреатом (Вій, 999 - були ним), не має права під цими назвами «балотуватися» ще один раз.

Д.Д. - Що з цього вийде, побачимо.

Я особисто пересвідчився, що «не такий Вій, як його малюють».

Сподіваюсь, що ви теж.

Андрій Сек

оригінал статті