Фестивальний бум: відродження культури чи легкі гроші?, Галицький Кореспондент, #31 (207), 13 серпня 2009р.

Cергій «Літл» Литвинюк, саундпродюсер, менеджер групи «Вій»:

Зазвичай я відвідую фестивалі або як менеджер своєї групи, або як працівник компанії, яка займається технічним забезпеченням сцени. Мушу зазначити, що вибух фестивального руху за кілька останніх років ніяк не вплинув на якість, культуру тощо. В Україні як було зо п'ять шанованих і якісних у всіх відношеннях фестивалів, так і залишилось. Всі інші фестивалі, на мій погляд, дуже низького рівня. Зараз навіть звичайний захід в околичному клубі за участю більше однієї команди гордо іменується фестивалем. А тепер все по черзі. По-перше, є вражаюча економія на звуковому і світловому обладнанні. Більше того, організатори, які відповідають за технічне забезпечення, зазвичай, не компетентні. По-друге. Музикантам на фестах також живеться несолодко. Побутовий райдер бажає кращого, гонорари доводиться «вибивати». З усього цього напрошується висновок: гроші, які виділяють спонсори на фестиваль, швидше за все, йдуть на зарплату організаторам, а на залишок проводиться захід. Зате найповажніші особи на фестивалях - журналісти! Їм з боку організаторів повний «респект і уважуха»! Головне, щоб фестиваль сподобався журналістам, які розпишуть все у веселкових кольорах. Спонсор прочитає, зрадіє - і виділить бюджет на наступний фестиваль...